на краю безодні

1) лезо бритви (ножа); гострий край (чогось)

2) гострий гірський кряж; гребінь; різка межа

3) перен. край безодні; критичне становище

* * *

1) гострий край; край прірви; критичний стан

2) гребінь, гострий кряж

1. adj

1) тонкий

2) худий, худорлявий

3) рідкий; слабкий, водянистий; розведений, розбавлений

4) ненасичений

5) беззмістовний, бідний за змістом

6) немічний, жалюгідний

7) розріджений (про газ)

8) рідкий

9) нечисленний

10) незаповнений, напівпорожній

11) дрібний

12) прозорий, легкий, тонкий

13) непереконливий; хиткий

14) тьмяний, блідий; неяскравий (про колір, світло тощо)

15) тонкий (про голос)

16) фот. неконтрастний

17) геол. малопотужний (про пласт)

2. adv

1) тонко

2) економно

3) погано, абияк

3. v

1) робити тонким, потоншувати

2) ставати тонким, стоншуватися

3) загострювати, застругувати

4) худнути

5) розтягувати

6) проривати, проріджувати (посів)

7) рідшати

8) скорочувати (ся) (в кількості)

9) ставати безлюдним

10) розводити, розбавляти; розсіювати

11) ставати рідким (водянистим), розріджуватися; розсіюватися

* * *

1) тонкий (шкіра, папір, дріт)

2) худий, тонкий

3) рідкий, слабкий; ненасичений; водянистий; розведений

4) рідкий

5) нечисленний

6) дрібний, тонкий

7) прозорий, тонкий

8) слабкий, несильний; невеликий; незначний

9) тонкий (про голос, звук)

10) фoтo неконтрастний

11) гeoл. малопотужний ( про шар)

••

1) робити тонким; робитися тонким; потоншати

2) загострювати, заточувати

3) робити худим, приводити до втрати ваги; худнути

4) витягати ( дріт)

5) розмазувати тонким шаром

6) протрушувати, проріджувати (посів, насадження)

7) скорочувати ( про чисельність); скорочуватися ( а числі); порожніти, робитися безлюдним

8) розбавляти, розводити; розсіювати

9) рідк. ставати тонким, зриватися на вереск ( про голос)

1. n

1) бочка, бочонок, барило

2) спиртне, хмільне

3) розм. купа, безліч

4) барель (міра рідини: англ. =163,65 л, амер. =119 л; для нафти =159 л; міра ваги сипких тіл =89 кг)

5) військ. ствол, дуло (вогнепальної зброї)

6) тех. циліндр, барабан; бобіна; втулка; гільза; котушка

7) склепіння (тунелю)

8) анат. барабанна порожнина вуха

9) амер., розм. «кубушка» (кошти для проведення політичної кампанії)

2. v

1) розливати в бочки

2) зберігати на складі

3) розм. рухатися дуже швидко

* * *

1) бочка, барило

2) спиртне, хмільне

3) купа, велика кількість

4) барель

5) вiйcьк. ствол ( вогнепальної зброї)

6) трубка ( в авторучці); порожнина ( в олівці)

7) тex. циліндр; барабан; втулка; гільза; бобіна; котушка; тубус ( мікроскопа)

8) бyд. склепіння

9) aнaт. барабанна порожнина ( вуха)

10) круп (коня, корови)

1) розливати по бочках

2) зберігати на складі

3) рухатися дуже швидко

1) обрив, крутояр; прірва; провалля; безодня

2) перен. ризиковане (небезпечне) становище

* * *

1. n

бритва

2. v

голити

* * *

1) голити

2) підрізати, підстригати; зрізати, урізувати ( razor down)

1. n

1) звич. pl ковзан

2) pl роликові ковзани; ролики

3) тех. полоз

4) катання на ковзанах (на роликах)

5) (pl тж без змін) зоол. скат

6) тех. гальмовий башмак

7) амер., розм. шкапа

2. v

1) кататися на ковзанах

2) змагатися з бігу на ковзанах

3) ковзати по поверхні

* * *

1) pl ковзан

2) pl роликовий ковзан; ролик

3) тex. полоз

4) катання на ковзанах або роликах

1) кататися, бігати на ковзанах

2) змагатися в бігу на ковзанах

3) сковзати по поверхні

ТАЇНА - феномен граничних меж людських зусиль в розкритті, з'ясуванні природи певних явищ чи "інформаційної безмовності" щодо їх сутності та місця в загальній картині пізнання чи відповідних форм життєвої сфери. Як феномен лімітності певних уявлень, Т. фіксує кордони (що історично нерідко поставали у релігійному, сакральному забарвленні) між світами різної природи. В такому розумінні Т. - це пункт зустрічі олюдненого буття із зонами позалюдської стихійності, знання про які закодоване через непідготовленість суб'єкта для їхнього осягнення та відсутності у нього певних засобів їх розкриття. Цим Т. відрізняється від речей у собі у які підлягають освоєнню практичним розумом. У раціональному розумінні Т. породжується самим зростанням пізнання, яке дає не тільки позитивні результати, а й розширює сферу знання про незнане, бо, з одного боку, спростовує частину старого знання, а з іншого - збільшує проблемне поле людського освоєння світу. Ця обставина була підкреслена ще Сократом та теоретично усвідомлена Кузанським у його концепції про "вчене незнання". У наш час, коли в значних масштабах розширюються обсяги т. зв. проблемного, позакритеріального знання, що не піддається емпіричній перевірці чи навіть дедуктивному доведенню, ідея "вченого незнання" стає актуальною. З евристичного боку, Т. може виступати символом небезпечного знання на кшталт усвідомлення терміну "кінця світу" чи людського життя, високої імовірності поразки чи хаосу, ходіння по краю безодні, тобто інформації, що паралізує волю до дії. У філософській антропології визнання Т., тобто того, чого особа не знає про себе, або того, що не знають про неї інші, робить людину більш зрозумілою, ніж самовдоволена віра у точну модель, яка і є її сутністю.

1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];

2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;

3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;

4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].

* * *

1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нець

2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́на

1) ( крайня частина чогось) border, side, rim, verge, extremity; end; ( кручі) brink, edge; (посуду, рани) brim, lip

2) ( місцевість) country, land, region

3) ( адміністративно-територіальна одиниця в Росії) krai, region, territory

4)

1) край (кручі, безодні)

2) бе́рег (звич. стрімки́й, крути́й)